16 мифов о России, которые мешают Западу вести политику относительно Москвы

Вася Ложкин. "Великая и прекрасная Россия"

Специалисты британского Чатам Гаус систематизировали самые распространенные мифы и ложные взгляды о России, которые влияют на западную политику относительно Москвы.

Фахівці британського Королівського інституту з міжнародних справ (Чатам Гаус) систематизували те, що вони назвали найпоширенішими міфами і помилковими поглядами стосовно Росії, які впливають на західні уявлення та шкодять політиці західних держав щодо Москви.

«Основним в нашому аналізі є твердження, що попри видавання багатьма євроатлантичними політиками та діячами бажаного за дійсне, зараз є дуже мало можливостей, щоб Росія у найближчому майбутньому стала більш конструктивним і готовим до співпраці партнером», – вказують автори оприлюдненого звіту.

Вони наголошують, що «стратегічні завдання Росії, її цінності і розуміння міждержавних відносин безповоротно відрізняються від західних», тому «благі намагання покращити відносини з Кремлем найімовірніше зазнаватимуть невдач».

Політологи доходять висновку, що ефективна політика Заходу щодо Росії найближчим часом мала б зосередитися на «стримуванні російської агресії за кордоном і зрештою на досягненні менш ворожих відносин з Росією, зберігаючи при цьому принципи суверенітету й безпеки, а також цінності, на яких вони тримаються».

Сімнадцять авторів виокремили 16 найголовніших «міфів», а також подали рекомендації щодо «необхідного перегляду позицій Заходу, аби досягти більш раціонального та дієвого реагування на російські дії».

Міф 1: «Росія така ж погана як і Захід»

«Ці поширені погляди ігнорують значні розходження у політиці й поведінці. Захід – це спільнота, заснована на спільних інтересах і цінностях. Розширення НАТО і ЄС відбулося на підставі побажань. Натомість Росія хоче нав’язати іншим країнам “жорстке добросусідство” незалежно від їхніх прагнень і вважає, що має право на “сферу привілейованих інтересів”. Суперечки щодо військових інтервенцій Заходу не йдуть в жодне порівняння з дволикістю, відсутністю дипломатії і з повною зневагою до договорів, що передувало втручанням Росії в Грузії та в Україні…»

Міф 2: «Росія і Захід прагнуть того ж самого»

«…І стратегічно і в окремих питаннях цілі Росії та її засадничі уявлення про відносини між державами є несумісними з тим, що вважають прийнятним західні держави і суспільства…»

Міф 3: «Росії обіцяли, що розширення НАТО не буде»

«Всупереч твердженням про обман, на чому зараз наполягає Росія, представникам СРСР ніколи не пропонували офіційних гарантій щодо меж розширення НАТО після 1990 р. Москва просто перекручує історію, щоб підживлювати у себе антизахідні настрої… Нові лідери Росії не заперечували принципи стосовно того, що країни Європи мали вільне право визначатися з власними питаннями безпеки. Акт НАТО-Росія 1997 року визнавав “невід’ємне право” усіх держав “обирати засоби для гарантування їхньої безпеки”».

Міф 4: «Росія не протистоїть Заходу»

«Євроатлантичні політичні діячі можуть не хотіти визнати цього, але протистояння з Заходом є природним станом для Москви… Кремль намагається підірвати західні інтереси давно випробуваним набором інструментів, таких як втручання у вибори, цілеспрямовані санкціоновані урядом вбивства та інформаційні війни. Важливо, що нешаблонні ворожі дії та непрямі заходи є не лише ознаками конфлікту, але й створюють (помилкове) уявлення, що даного конфлікту немає».

Міф 5: «Нам потрібна нова загальноєвропейська система безпеки з участю Росії»

«Російські лідери виступають за укладення договору про загальноєвропейську систему безпеки, яка б замінила існуючі євроатлантичні структури, особливо НАТО… Росія хоче для себе більших повноважень та привілеїв, обмежити суверенітет сусідніх країн та домогтися, щоб держави не зазнавали критики, якщо вони ведуть внутрішні справи несумісно з принципами демократії, прав людини і верховенства закону. Навіть якби нова всеєвропейська система безпеки була створена, засадничі розбіжності у поглядах між двома сторонами не дали б такій системі функціонувати…»

Міф 6: «Ми повинні покращити відносини з Росією навіть, якщо Росія не йде на поступки, бо це надто важливо»

«…Намагання співпраці в найчастіше згадуваних питаннях як кібербезпека, Близький Схід, Північна Африка, торгівля досі провалювалися через неліберальний підхід Росії у кожному з цих питань».

Читайте также  Страна идиотов. Бабченко о «падение метеорита» в Хабаровске

Міф 7: «Росія має право на оборонне оточення – сферу привілейованих інтересів включно з територіями інших держав»

«Ідея, що Росія повинна мати право на виняткову сферу впливу в інших країнах, зокрема у Східній Європі та Середній Азії є глибоко проблематичною. Вона несумісна з проголошеними євроатлантичними цінностями щодо суверенності держав і їхніх прав на самовизначення. Це згубно для геополітичного порядку та міжнародної безпеки, бо непрямо дає згоду на дії Росії: територіальні агресії, анексії, навіть на повномасштабні війни, що загрожує і стабільності сусідів Росії і Європи взагалі…»

Міф 8: «Ми мусимо розколоти Росію і Китай, щоб вони разом не діяли проти інтересів Заходу»

«Уявлення про те, що Захід може використовувати напруженість між Росією і Китаєм неправильно трактує природу відносин між тими двома країнами, а також переоцінює можливості зовнішнього впливу на них…»

Міф 9: «Відносини Заходу з Росією треба нормалізувати, щоб була противага посиленню Китаю»

«…Західні країни не можуть дозволити собі зосередитися лише на проблемах з боку Китаю, тим часом ігноруючи агресивну поведінку Росії».

Міф 10: «Євразійське економічне співтовариство це серйозний відповідник ЄС»

«З огляду на зловживання і глибоку політизацію економічної дипломатії ЄврАзЕС неспроможний бути інтеграційним органом у Євразії, не в останню чергу тому, що Росія економічно не зацікавлена ні у вільній торгівлі всередині ЄврАзЕС, ні у зоні вільної торгівлі з ЄС».

Міф 11: «Народи України, Білорусі та Росії – один народ»

«Кремль спотворює історію регіону, щоб виправдати ідею про те, що Україна і Білорусь є природною частиною сфери впливу Росії…»

Міф 12: «Крим завжди був російський»

«Реалії полягають у тому, що Крим у російських руках був упродовж лише нетривалого періоду історії…»

Міф 13: «Вільноринкові реформи 90-х були погані для Росії»

«Вільноринкові реформи ніколи не були впроваджені в Росії повністю і так, як вони були задумані. Натомість у Польщі, де вони були втілені, падіння виробництва було коротким і невеликим. Політично слабка влада в Росії не стабілізувала економіку (не взявши під контроль інфляцію та державні фінанси), а тим часом ключові реформи і приватизація були зруйновані корупцією».

Міф 14: «Санкції – це неправильний підхід»

«Економічні санкції вже показали практичну і нормативну цінність як відповідь на неприйнятну російську поведінку, але їм треба дати час на втілення, а про їхню ефективність не варто судити відповідно до нереалістичних очікувань… Санкції також демонстративно засуджують неприйнятні дії і підтверджують колективну вірність нормам і принципам міжнародного порядку».

Міф 15: «Це все лише Путін – Росія це централізована автократія, керована в ручному режимі»

«Влада в Росії – це не лише одна людина…»

Міф 16: «Що б не було після Путіна, це буде краще ніж Путін»

«…Незалежно від того, хто зрештою прийде на місце Путіна, російська політична культура буде далі перешкоджати більш конструктивним відносинам із Заходом».

МЗС Росії у квітні заявив з приводу російських заходів у відповідь на санкції ЄС, що Європейський Союз продовжує політику “нелегітимних односторонніх заходів” щодо російських громадян та організацій, яка супроводжується “антиросійською істерією, яка розганяється у західних ЗМІ”.

В уряді Росії заявили, що метою санкцій з боку ЄС є стримування розвитку Росії та нав’язування однобокої концепції світового порядку, яка “підриває міжнародні правила”. Заява МЗС Росіє також твердить, що Сполучені Штати Америки не приховують своєї зацікавленості у “повторному перетворенні Європи на арену гострої геополітичної конфронтації”.

Тоже интересно
Комментарии
Загружаем...