Гуманитарная аура

Страхітлива схожість очевидна.

13 января 2018

Успіх стрічки ірландського кінорежисера і сценариста Мартіна Макдонаха на «Золотому глобусі» в Каліфорнії,  був очікуваним. Його фільм «Три білборда на кордоні Еббінг, Міссурі» взяв чотири перші призи –найкраща жіноча роль, найкраща роль другого плану, найкращий сценарій, найкращий драматичний фільм.

Я подивилась стрічку. Фільм заворожує! Режисер позначив свою роботу «концепцією постправди». Про сюжет розповідати немає сенсу. Мені зрозуміло, чому в титрах значиться «драма, комедія». Героїня  рятує свою безнадійність  гумором. Смішне тільки підкреслює жахливе. Хоча, як відомо, межі між «трагічним» і «комічним» не існує. В горі може народитися радість, як і навпаки. Люди сміються, коли їм хочеться плакати.

Глядач, переглянувши стрічку, побачить «свою історію», бо, як сказав режисер про свій фільм, «цікава подорож, а не фінальна крапка». Стрічка за своєю сутністю метафізична, суперечлива. Її смисли таємні, заховані в людській єдності гуманного  і тваринного. І зовсім не тому, що у кожного «своя правда», свої уявлення про добро і зло, справедливості і упередженості, тенденційності.

Фільм можна дивитися багато разів і знаходити те, що не побачила і не зрозуміла раніше, не помітила, що не звернула уваги. Як і отримувати задоволення від відкриття сюжетної лінії, фрази, мізансцени, музики, сенсу сказаного актором, загадок людської психіки.

У моєму розумінні, фільм Мартіна Макдонаха — це гучний дзвін, що сповіщає світу звістку про прийдешній  апокаліпсис. І катастрофа криється не в  ядерній війні,  і не в божевільних політиках, а в кожному з нас. Ми «всі співучасники злочину». Можна і словами Фрейда «весь світ — мої пацієнти».

Писала про щось, навіть соромно …. Будь-який фільм — насамперед естетика!  Це — гра акторів, чудовий сценарій і чарівна музика, простір пейзажів. Фрази героїв можна запам’ятати і вимовляти кожен день. Наприклад: «Знати тебе було раєм!», «Головне не сподіватися, а намагатися!», «Моє заслабле тіло, яке залишає дух».

Режисер, в одному з інтерв’ю заявив, що це «чисто американська історія». Думаю, що ні. Така історія могла статися в будь-якій країні, в тому числі і в Україні.Страхітлива схожість невідомої мені Америки і улюбленої України — очевидна.

Олена Касяненко, спеціально для Гуляй Поля